Я липкий і спітнілий
Aвтор: Дмитро Заєць
Відкриваю банку енергетика. Газованка, що складається з кофеїну, вітамінів та вугільної кислоти. Дивна суміш, точніше піна, що разом з туманом, димом, брудом, слизом, пастою та гелем утворюють клас речовин «колоїди». Колоїдні види та їх численні органічні й неорганічні підвиди (засоби гігієни, побутова хімія, вибухівка) розмивають звичні категорії твердого і рідкого. В найспекотніший день у світі, я — липкий і потний — втрачаю кордони тіла; поглинаю «жваву матерію» (Джейн Беннетт) зі смаком молодості серед хмар донецького пилу й комах, біля пластиду для скидів. Лавини ґрунту, крові, гнилого сміття та випорожнень; текучі смердючі суміші природних й синтетичних речовин у різних станах можуть допомогти зрозуміти українське військо.
Для цього варто прислухатись до приголомшливої розповіді Габріеля Тарда про «атомні суспільства… суспільства зірок». Суспільства за Тардом — не просто гетерогенні угруповання людей. Вони більші за людське племʼя. Вони також більш ніж тверді та більш ніж рідкі. «Колоїди соціальні, а соціальність колоїдна», — виводить професор соціології Ланкастерського університету Броніслав Шершинський.
На брудне, спʼяніле, липке колоїдне військо можна дивитись поза межами вузької мови незламності та плинності журби. Колоїдна теорія суспільства Шершинського допомагає помітити дивні стани та щоденну творчість військових. Вона розгортається у середньому масштабі, що з’єднує макросвіт бригадних генералів, медійних сюжетів, меморіальних суперечок і мікросвіт бійця. Колоїдна топологія створює каскадні складки матерії. Тут зустрічаються золі благородних металів, спітнілий желатин, високодисперсні аерозолі (людина-пшик або хмарка) та люди з твердим характером типу рубінового скла. Найпоширеніші — душі з рідким дисперсійним середовищем (латекси, мікроемульсії, міцелярна водичка).
У війську багато заборон й небезпек. Та з колоїдної точки зору, бійці і їх зʼєднання «загорнуті» у різні режими матерії, тому частково звільняються від причинної детермінації оточення. Результатом усього цього є те, що військо, може бути корисним розуміти не просто як гібридну суміш (людей і техніки), але як речовину саму по собі — не соціальний інститут, але й не агрегат з лише зовнішніми зв’язками.
Колоїдний погляд на військо та мислення в мезомасштабних явищах допомагає розглядати соціальне життя солдата як таке, що включає: золь людських тіл і нелюдських об’єктів і речовин; фортифікації та соціальні структури як більш-менш тверді піни, які відіграють активну роль у формуванні оборонних спроможностей; індивідуальні суб’єктності як субстанції, поведінка яких виникає в результаті взаємодії зграї відчуттів, афектів і звичок; і великомасштабні колоїдні форми, що складаються з популяцій менших форм — усі вони переходять між різними агрегатними станами, як тісто, залежно від зміни зовнішніх сил.
Якщо дивитись колоїдно, історію російського вторгнення в цілому можна порівняти з повільною підводною лавиною, процесом розсіювання, який протягом років захоплював все більше матерії. Завдяки поширенню причинно-наслідкових і функціональних зв’язків між своїми складовими частинами російсько-українська війна досягла певного ступеня звільнення від свого середовища. Але це не означає, що ми абсолютно безсилі зупинити лавину. Типовий колоїд не може «знати» безпосередньо макроскопічну субстанцію, частиною якої він є. Але ми, люди, можемо, тому маємо моделювати та реалізовувати альтернативні траєкторії майбутнього. Стосовно такого завдання добре думати про колоїди.
