Фукусіма+

Автор: Дмитро Заєць

У японській мові термін «атомна енергія (генсирьоку)» зазвичай належить до мирного використання ядерної енергії, а термін «ядерна енергія (каку)» — до її використання у військових цілях. Тому в Японії, на думку філософа Йосіюку Сато, діють так, ніби «мирне використання» та «військове використання» ядерної енергії — це дві різні речі. У своїй статті він підкреслює, що насправді, це дві сторони однієї монети, точніше — однієї «сучасної» технології, створеної у ХХ сторіччі як зброя масового знищення.

Після захоплення Запорізької АЕС та тривалого «терору з повітря» (Петер Слотердайк) українцям не треба доводити цю еквівалентність «мирного використання» та «військового призначення» ядерної енергії.

Однак на тлі руйнувань енергетики та аварійних відключень світла, у медіа шириться інформація стосовно планів Енергоатому побудувати ще два енергоблоки на Хмельницькій АЕС з чотирма новими реакторами. Ці потужності мають компенсувати втрату ЗАЕС. Але щоб повністю закрити потреби в електриці, країна планує побудувати 9 нових енергоблоків.

Найбільше у цій ситуації бентежить майже нульова реакція громадянського суспільства, що, вочевидь, говорить на користь нової фази Великого будівництва. Попри існуючий консенсус поставимо фундаментальне питання: чому в умовах війни ми цілком покладаємось на технологію, що вкрай небезпечна для нашого повсякденного життя? Нагадаю, з 24 лютого 2022 року ми живемо в очікуванні нового Чорнобиля, а Енергоатом без жодного обговорення планує збільшити ймовірність нашого знищення спираючись на впевненість, що Путін не вдарить по АЕС. Таке переконання — самообман. Від нього варто чекати тільки найгіршого. До ризиків ядерної диверсії під час будівництва нових або враження наявних реакторів, треба додати перманентну «можливість самознищення» внаслідок аварії на електростанціях. Фукусіма підтвердила цю можливість. Виникають й інші запитання.

Ми збираємось повертати ЗАЕС? Якщо будівництво нових реакторів має компенсувати втрачені потужності Запорізької станції, чи є це непрямим свідченням відмови від планів повернення? А як же кордони 1991 року?

Чи вистачить для нових реакторів американського пального? Чи не доведеться імпортувати російську сировину? Що робити з відпрацьованим паливом від додаткових реакторів? На сьогодні небезпечні відходи атомної генерації у вигляді «твелів» з трьох діючих АЕС зберігають у Чорнобильській зоні. Частково на ЧАЕС, але більшою мірою в спеціальному могильнику «СВЯП-2», побудованого за кошти ЄБРР. Чи розраховані сховища на збільшені обсяги відходів? Чи надійно вони захищені?

Два нових реактори ВВЕР-1000 Україна збирається придбати у Болгарії, вони російського виробництва. Навіщо нам цей ядерний секонд-хенд? «Парадокс у тому, що в Енергоатомі вже намагалися купити це застаріле обладнання російського виробництва та використати його для добудови блоків Хмельницької АЕС — тоді його планували придбати за $1 млрд. Тепер сторгувалися за 650 млн євро». Це такий реверс російського газу зі Словаччини, тільки в ядерці.

Якщо економічний аргумент є пріоритетнішим за безпеку в енергетичній політиці держави, чому Лівобережжя не отримує власних атомних потужностей? 4 реактори — це майже нова електростанція, що могла б зʼявитися на більш безпечних територіях Подніпровʼя. Натомість енергетичні преференції отримує центр та захід. Про яке майбутнє для сходу країни це говорить?

У розрізі статті та книги Power and Resistance японського філософа Йосіюкі Сато, піднімемо ще одне важливе питання: чи планує Україна використати отриманий у реакторах плутоній, продукт поділу атомів урану, для відновлення ядерного арсеналу? За фукондіанської спайки «влада-знання», в умовах зменшення військової допомоги та ресентименту втрати ядерною зброєю у 90-ті, це видається цілком можливим.

Атомна енергетика збудована на принципі ядерної зброї. Щоденне використання цієї технології викликає багато ризиків та протиріч стосовно умов нашого життя і навіть майбутнього. З цієї точки зору, можливо прийшов час радикально переглянути теперішню енергетичну політику на користь відновлювальних джерел енергії та загальної екологізації життя.