«Нічна темрява, що погойдує завіску»

На минулих вихідних у Люботині (Харківська область) відбувся перший у місті фестиваль короткометражного кіно. У гаражі, посеред двору, сховані за завіскою сусіди і гості дивились аматорське кіно з різних куточків країни. Тема, фільми, саме місце — приклад дуже інтимного звʼязку зі світом, роботи «поза рівнем публічного», у внутрішності.

Автор: Дмитро Заєць

«Згадай пізню мить літньої ночі… » — вже з опису проєкту кураторка Катерина Девʼятко пропонує відійти від звичного режиму «мистецтва у стані війни», в якому завжди присутній політичний присмак, укритого в термінах спільного болю, помсти, ненависті. «Мистецтво у війні», «меморіалізація» — це звичайно своєрідні політичні ходи, що підводять глядача до гранднаративів національного спротиву, постколоніальної боротьби, нескореності — на рівень публічного. Звичайно, тут є місце для індивідуального досвіду війни, та інтимне у цій сфері не має особливого значення. Це виражається навіть матеріально, у великій увазі до стін — зруйнованих, вцілілих, майбутніх.

Символічний і фізичний простір Люботинфесту окреслює лише завіска, яку погойдує вітер. Її коливання розхитують кордони приватного, накладаючи один на одного прояви близькості.

Не тільки програма та простір фестивалю, сам Люботин особливо ніяк не обмежений, забудоване тут взаємно проникає у природне. Батьківський гараж Каті — теж унікальний обʼєкт. Так, він належить певній сімʼї, але ось приїхала інтелігенція, зайшли сусіди, приперся військовий. Всіх пригощали компотом. Замість статуетки переможець отримав завіску. Відносини з персональним простором це не питання володіння, а того як ти організовуєш простір біля себе.

У ситуації накладання кількох близькостей може зʼявитись напруга, конфлікт — це класична проблема сусідства, хронічна хвороба суспільства, що воює. У результаті накладання може виникнути агресія, сусідство може призвести до насилля. Обрані до основної програми фестивалю роботи показали те, як поєднати різні простори близькості, налаштувати специфічний режим залученості.

Причина, з якою я вважаю цей аспект важливим для сучасного мистецтва проявляється у тому, що більша частина творів мистецтва сьогодні можна розглядати як щось суспільне/суспільно-орієнтоване.

Мова не лише про офіційне мистецтво державних павільйонів. Цінність Люботинфесту, як і гаражної культури в цілому, полягає в тому, що його простір відкритий до людської слабкості: тут є місце для непрофесійності, щирої радості, сумнівам, боягузству, придурковатості. Тут глядач одразу впізнає себе та згадає як мріяв про дім, як дивувався новому, як радів поверненню. І цей унікальний досвід, дійсно, здатний відновити «зламане суспільство».

Вважаю це дуже важливим висновком для сучасного мистецтва.