Назад до Паноптикону

Автор: Дмитро Заєць

З початку поточного року правоохоронці відкрили 4 тисячі 690 справ через самовільне залишення частини (СЗЧ), пише hromadske. Кількість таких справ лише зростає. За оцінками експертів, за 2 роки війни понад 100 тисяч військових самовільно залишили частини. Таку заяву зробив юрист Ростислав Кравець: «Потрібна ця військова юстиція, щоб все-таки навести лад у Збройних Силах. Тому що кількість таких злочинів, які стосуються ухилення від військової служби, невиконання наказів: 407-ма, 408-ма статті — їх дуже багато». Згідно з новим мобілізаційним законом, засуджені за такі злочини більше не повернуться до війська, тож навантаження на пенітенціарну систему найближчим часом стрімко зростатиме. Чи готові до цього українські в’язниці?

За інформацією Міністерства юстицій, кількість ув’язнених в Україні за 20 років зменшилась на 77%. Кількість “вільних” місць в українських в’язницях (багато з яких занедбані) фактично більша за потреби. Зараз приблизно 52 тисячі громадян знаходиться у 100 колоніях і слідчих ізоляторах. З них приблизно 20 тисяч — це ті особи, які не засуджені та стосовно яких проводяться розслідування. «Уявіть собі, ці 20 тисяч ув’язнених на сьогодні перебувають у 30 слідчих ізоляторах, які є в кожній області. Це застарілі будівлі, зазвичай, у центрі міста, які легше знести і побудувати нові, аніж ремонтувати», — зі слів заступниці міністра Олени Висоцької. Тобто засуджених — близько 40 тисяч. З них 4–5 тисяч — це жінки, неповнолітні, особи похилого віку. Крім них, є велика кількість в’язнів, які хворіють, мають інфекційні захворювання. Отже, після мобілізації увʼязнених у тюрмах з’явиться приблизно 10 тисяч “вільних” місць. Але за останні роки в’язниці активно закривали, виставляли на торги та продавали земельні ділянки. Отримані кошти мали направити на поліпшення існуючої системи закладів та побудову нових, але жодної в’язниці за часів незалежності в країні так і не побудували.

У додатку до скрутного економічного становища, наше суспільство просто не готове на вкладання бюджетних коштів у таку інфраструктуру. Я бачу вихід у приватних тюрмах, що мають з’явитись через великий попит та невикористані активи забудовників. І перше, що варто переосмислити у цьому контексті — це недобудови Києва. ЖК Oasis на Рибальському має стати взірцевим прикладом нової української в’язниці, побудованої за принципами Паноптикона англійського філософа Джеремі Бентама. Модель ідеальної тюрми, в якій один стражник може спостерігати за всіма ув’язненими, була викладена у листах Бентама наприкінці XVIII століття як відповідь на широку індустріалізацію в Англії того часу та стала об’єктивацією його ліберальних поглядів на суспільний устрій. Та стараннями французького інтелектуала Мішеля Фуко була вщент розбита. У його роботі Наглядати й Карати Паноптикон постає ідеальним простором здійснення влади, зробивши цей процес швидким, легким і ефективним. Поза увагою Фуко залишилась первинна ідея Бентама гуманізувати в’язниці й новаторська концепція відбування покарання. Циліндрична споруда зі скляними внутрішніми перегородками, на думку Бентама, мала склоняти керівництво в’язниці до обов’язку бути гуманними за рахунок прозорості. Принцип нагляду поширювався не тільки на ув’язненних Паноптикону, а й на вартових. За непідзвітним наглядачем мали наглядати громадськість і державні чиновники.

Таким чином Бентам намагався втілити на практиці поєднання суспільних обов’язків й економічних інтересів, заохочуючи публічні дебати про в’язниці.

Філософ замовив креслення в архітектора Віллі Ревелі, щоб той створив тюрму за образом оберненої ротонди, в якій самі люди є об’єктом споглядання, маючи надію, що коли в’язні не знатимуть, чи за ними спостерігають, то стануть поводитись краще, бо дотримуватимуться правил самостійно, а не з примусу наглядача. Для здійснення нагляду Ревелі планував встановити між поверхами три кільцеві галереї, по яких би ходили тюремники і спостерігали за кожною камерою в отвір у дверях. У центрі будівлі не вистачало місця для розташування адміністративних приміщень, кухні, крамниці, кімнат для лікаря та капелана, тому спроєктували окремий прямокутний блок, що примикав до основної будівлі.

Бентам весь час видозмінював проєкт. На основі його листів та планів Паноптикону архітектор Майлз Чжан створив комп’ютерну модель та анімацію, що наочно ілюструє еволюцію внутрішнього устрою паноптичної в’язниці.

Бентам створив продуманий цілісний концепт відбування покарання, що охоплював усі питання, пов’язані з функціонуванням в’язниці: від архітектурного рішення до управління закладом. Але цей концепт не знайшов прихильників, натомість став невичерпним джерелом антиутопічної уяви, а сам автор — зручною фігурою для биття. Викривлений погляд Фуко на Бентама та його наслідки детально висвітлені у статті Олени Сокальської з українського Інституту криміналістики.

Київський девелопмент може приєднатися до заклику «забути Фуко», та реалізувати справжнє ноу-хау в архітектурі контролю. Паноптична Оаза на Рибальському гарантуватиме цілком безпечне відбування покарання в гуманних умовах, з гарними краєвидами. Огорожа, висотність та одиночне утримання в камерах унеможливить втечу чи заколот. Існуючий каркас здешевить будову. На території вже є невелика церква. Бентам сподівався не лише запровадити більш гуманну тюрму, вчити ув’язнених самоконтролю, а й створити прибуткове підприємство з використанням праці засуджених. Так і Паноптична Оаза може стати першою в’язницею в Україні для утримання фахових спеціалістів-ухилянтів з ІТ-сектору: одиночні смарт-камери будуть облаштовані комп’ютерною технікою, організовано рекрутинговий хаб, де засуджені зможуть вибрати підрядника з огляду на свої компетенції, досвід роботи та оборонні потреби країни. Крім платні, вони отримуватимуть право на послаблення покарання шляхом переміщення з колективних камер (від 4 чоловік) до одиночних, із забезпеченням умов для монастирського усамітнення. Не варто відкидати й духовну складову питання. Щодо ідеї невидимого нагляду, то Паноптичну Оазу можна залишити взагалі без наглядачів, замінивши їх тепловізійними камерами, системою розпізнавання обличчя та дронами з машинним зором. Здійснювати управління закладом може приватний підрядник, наприклад, правнича компанія забудовника, відповідно до контракту з Міністерством оборони, де чітко б зазначалися права та обов’язки сторін. Найбільш ефективно організувати в’язничні роботи та благоустрій, звісно, зможуть українські девелопери з багатим досвідом партисипації, громадотворення та управління закритими комплексами. Додатковим стимулом для компаній може стати й той факт, що їх ефективна виховна робота з превенції злочинів, у підсумку подарить їм нових клієнтів для житлових проєктів. Своєю чергою, скорочення відстані від тюрми до ЖК стане залізною гарантією законослухняності й запобігання рецидиву серед засуджених.

Як бачите, в основі експерименту покладені досить гуманні засади й належне економічне обґрунтування. Система Паноптикону розв’яже проблему недобудов, мінімізує невиправдані страждання, утиски та стигматизацію ув’язнених зрадників. Поєднання служби, особистого матеріального інтересу, економії ресурсів забезпечать Оазі екологічну й економічну сталість. Паноптикону не судилося бути зведеним в Англії за життя філософа, але ідея й пенітенціарна система, розроблені Бентамом, є цілком прийнятними для нашого часу.